На зображеннях Сонячної системи планети зазвичай розташовують поруч, через що може здаватися, що між ними не такі вже й великі проміжки. Насправді ж космічний простір між сусідніми планетами вимірюється десятками, сотнями мільйонів і навіть мільярдами кілометрів.
Якщо відтворити Сонячну систему з реальними масштабами відстаней, усі планети неможливо було б компактно розмістити на одному боці звичайного зображення. Для наочності довелося б використовувати дуже довгу схему.
Так, відстань між Землею та Марсом у найближчому зближенні становить близько 55 мільйонів кілометрів. Навіть подолання такої відстані космічним апаратом займає місяці — зазвичай політ до Марса триває приблизно від шести до дев'яти місяців.
До Юпітера від Землі — близько 588 мільйонів кілометрів. Масштаб цієї відстані добре демонструє місія космічного апарата Galileo, який дістався Юпітера приблизно за шість років.
Ще далі розташований Сатурн — відстань до нього становить близько 1,2 мільярда кілометрів. Космічний апарат Cassini–Huygens подолав цей шлях майже за сім років.
Найбільш вражаючою є відстань до Нептуна. Вона сягає приблизно 4,3 мільярда кілометрів. Для порівняння, космічному апарату Voyager 2 знадобилося близько 12 років, щоб дістатися цієї далекої планети.
Водночас найбільший проміжок між сусідніми планетами Сонячної системи розташований між Марсом і Юпітером. Саме в цій області знаходиться головний пояс астероїдів, у якому навколо Сонця рухається велика кількість малих небесних тіл.
Таким чином, звичні ілюстрації Сонячної системи суттєво спрощують реальну картину. Насправді планети розділяють колосальні простори, а подорож від Землі до віддалених куточків нашої планетної системи може тривати роками.