Колонізація Марсу: як вражаюче зміниться людське тіло на іншій планеті

 

Як пише РЕДПОСТ, прагнення людства підкорити космос уже давно вийшло за межі суто технічних дискусій про ракети та паливо. Справжній викликом для майбутніх міжпланетних цивілізацій стануть не технології, а біологія нашого власного тіла. Що станеться з дітьми перших колоністів, які народилися поза Землею? Як інше довкілля перепише генетичний код нашого виду?

 

Над цими питаннями детально розмірковує відомий еволюційний біолог Скотт Соломон у своїй резонансній книзі «Becoming Martian» («Стаючи марсіанином»). Він дійшов висновків, які повністю руйнують класичні канони голлівудської наукової фантастики.

 

У кінематографі та літературі марсіан чи майбутніх колоністів майже завжди зображують як тонких, витягнутих істот із видовженими кінцівками — мовляв, саме так на тіло має вплинути низька гравітація, яка на Марсі становить лише три восьмих від земної. Проте Скотт Соломон заперечує цей стереотип. З погляду еволюційної біології, реальний природний відбір діятиме у прямо протилежному напрямку.

 

Головною проблемою для «землян на Марсі» стане катастрофічна втрата щільності кісток через слабке тяжіння. Якщо дитина з нашою сучасною генетикою виростатиме на Червоній планеті, її скелет щороку слабшатиме. Це призведе до критичної загрози для продовження роду. Жінка зі слабкими, крихкими кістками таза просто не зможе витримати навантаження під час пологів, що зробить дітонародження смертельно небезпечним процесом.

 

 

Саме тому еволюційний відбір на Марсі підтримуватиме тих індивідів, які матимуть генетичну схильність до формування більш щільних, масивних і міцних кісток. Нащадки колоністів, найімовірніше, стануть міцнішими та кремезнішими за своїх земних предків, щоб компенсувати загрозу деградації скелета.

 

Вченим не обов'язково чекати висадки на Марс, щоб побачити перші анатомічні зсуви — вони відбуваються з астронавтами вже зараз під час тривалих місій у космосі.

 

На Землі сила тяжіння тягне більшу частину рідини в нашому тілі донизу, тому людське серце звикло працювати як потужний насос, що штовхає кров угору до головного мозку. В умовах невагомості чи слабкої гравітації цей баланс порушується: рідина розподіляється по тілу абсолютно рівномірно. Як наслідок, астронавти часто страждають на специфічний набряк обличчя («puffy face»), тоді як їхні ноги візуально стоншуються, через що в космічній біології навіть з'явився напівжартівливий термін «курячі ніжки».

 

Без постійного опору земному тяжінню м'язи спини та нижньої частини тіла атрофуються за непотрібністю. Для дорослого тренованого астронавта це зворотний процес завдяки жорстким щоденним тренуванням на орбітальних тренажерах. Але для дитячого організму, який лише формується на Марсі, такі умови стануть фундаментальним фактором розвитку, що назавжди змінить пропорції тіла.

 

Ще одна фундаментальна проблема, яку досліджує Соломон — це космічне випромінювання та галактичні промені, від яких Марс, на відміну від Землі, не захищений потужним магнітним полем. У лабораторіях NASA вже сьогодні за допомогою прискорювачів частинок симулюють цей вплив на живі клітини, щоб оцінити ризики. Радіація провокуватиме прискорені мутації в ДНК людини, прискорюючи еволюційні процеси в рази.

 

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram

 

Ба більше, людство вирушить на Марс не одне — ми привеземо з собою трильйони бактерій та мікроорганізмів, які живуть на нашій шкірі та всередині нас. Дослідження на МКС показують, що мікроби адаптуються до космічного середовища і мутують значно швидше за ссавців. Скотт Соломон попереджає: у закритих екосистемах марсіанських баз звичайні земні бактерії під впливом радіації можуть еволюціонувати в абсолютно нові, агресивні та наднебезпечні патогени, захисту від яких людський імунітет просто не матиме.

 

Сьогодні наука розглядає можливість штучного втручання в генетичний код майбутніх астронавтів, щоб заздалегідь зробити їх стійкими до радіації чи втрати кісткової маси. Проте, за словами Соломона, тут ми впираємося не в технологічні обмеження, а в глибоку етичну кризу. Чи маємо ми право свідомо створювати новий підвид людини?

 

Сучасна космічна медицина має дуже обмежені дані, адже більшість досліджень базується на спостереженнях за дуже вузькою вибіркою — переважно здоровими, білими чоловіками-астронавтами. Ми досі не маємо жодного уявлення, чи здатна людська репродуктивна система взагалі повноцінно функціонувати поза Землею протягом тривалого часу.

 

Саме тому Скотт Соломон закликає міжнародну спільноту зупинити палку ейфорію навколо ідеї швидкого заснування постійних колоній і діяти з максимальною обережністю. Нащадки перших марсіанських поселенців можуть змінитися настільки кардинально, що їхнє повернення на рідну Землю стане фізично неможливим через несумісність їхньої нової анатомії із земною гравітацією та атмосферою. Перш ніж купувати квиток в один бік до Червоної планети, людство має чітко усвідомити: колонізувати Марс зможуть лише ті, хто перестануть бути людьми у звичному для нас розумінні.

 

Нагадаємо, раніше РЕДПОСТ писав, що американські дослідники зробили шокуюче відкриття щодо неантельця та що застосовувати до нього терміну "вимерлий вид" є невірним.