Львів’янин із позивним «Лис» приєднався до війська добровільно у перші дні повномасштабного вторгнення, пише
РЕДПОСТ. Він волів захистити свою країну у складний для неї час. Говорить, що це було його усвідомленим вибором. Сьогодні він — невід’ємна частина 5-ї Слобожанської бригади НГУ, яка щодня стоїть на варті безпеки Харківщини.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, всі знайомі сподівалися, що це все буде недовго. Але я розумів: треба вже зараз йти захищати країну, свою сім’ю, майбутнє дітей», — згадує Лис.
Шлях «Лиса» у війську розпочався з охорони критичної інфраструктури: електростанцій та газотранспортних вузлів, які постійно перебували під прицілом ворожих ракет. Проте згодом гвардієць відчув, що має бути там, де найважче — на Сході. Зараз він виконує завдання на Північно-Слобожанському напрямку, безпосередньо поблизу українсько-російського кордону.
Він виконує завдання на одному з блокпостів. Його зміна щоразу починається з перевірки спорядження, озброєння та плану чергування. Військові постійно контролюють рух транспорту, перевіряють документи водіїв, нерідко виявляють заборонені предмети.
«Маємо постійно бути уважними, — говорить Лис. — Ми не можемо дозволити собі розслабитися. Від нас залежить безпека не лише Харкова, а й усієї області».

Основні завдання його підрозділу — не допустити проникнення диверсійно-розвідувальних груп, незаконного перевезення зброї та наркотичних речовин.
«Майже щотижня ми затримуємо людей, які нелегально перевозять зброю або наркотики. Якщо у наш бік летить ворожий дрон — намагаємося його збити. Використовуємо все, що є. Це наш щоденний внесок у безпеку Харкова», — пояснює Лис.
Попри сотні кілометрів, що відділяють його від рідного Львова, «Лис» зберігає спокій та впевненість. Головна його сила — це дружина та двоє дітей, заради майбутнього яких він залишив мирне життя.
«Мрію, щоб наша країна була єдиною та вільною. З побратимами ми працюємо у команді, підтримуємо один одного у найскладніші моменти. Це і є доказ нашої єдності, відданості та сили»
«Я ж не один такий — нас тисячі. Ми не знаємо, де ми будемо завтра, адже йде велика війна. Робимо свою справу, бо це потрібно Україні.», — підсумовує солдат.