Як повідомляє РЕДПОСТ з посиланням на 5 Слобожанську бригаду «Скіф» НГУ, разом із побратимом боэць тримав позицію в постійній напрузі, ховався від ворожих дронів, отримував провіант із повітря та навчився цінувати навіть найдрібніші речі. Як вижили і що допомогло вистояти – у розповіді гвардійця.
Юрій, на позивний «Монгол», прийшов до війська в лютому 22-го. У перший же день великої війни його підприємство в Харкові росіяни знищили ракетним ударом.
«І роботи вже не було. Прийшов – одні руїни…» – пригадує Юрій.
Далі були Балаклія, Ізюм, Кремінна, Кліщіївка і знову Харківщина. Куп’янський напрямок. Крайній вихід на передову мав зайняти 2 тижні. А вийшло 120 днів. Разом із побратимом облаштували позицію, застосували весь свій військовий досвід...
«Чим бистріше, тим живіше будеш. Робив такі позиції, так облаштовував, що навіть мої побратими не знали, звідки я вилажу і коли й куди я залажу», – говорить Монгол.
Про бойову роботу на позиції розповідає неохоче. Єдине, каже, всі 120 днів був максимально зібраним. Увесь цей час вони з побратимом провели без нормального сну.
«Від 35 хвилин до от саме два рази таке було. Час 25 і час 38. Ти, коли ти там довгий час, у тебе мозок досить по-другому робить. Ти постоянно, ти постоянно на контролі», – каже Юрій.
Їжу захисникам скидали дронами. Поїсти вдавалося раз на день. І то холодне.
«Якщо два рази – це дуже гарно. А так в основному один раз і то, якщо устигнеш. Їжу переважно не гріли, бо ворог може побачити через тепловізор. А буває з собою маленькі окопні свічки», – розповідає Монгол.
Та найбільше відчувався брак води.
«Ти розумієш цінності тієї ж самої води. Там радий будеш звичайній локшині. А вода це взагалі головний скарб. Бувало таке, що збирали воду. Дощову. Клейонки розстилали», – пояснює Юрій.
При постійному стеженні дронів противника, згадує «Монгол», доводилося залягати в схованку на багато годин.
«До 7 годин. Не міг ні вправо, ні вліво. Таке було», – пригадує гвардієць.
З рідними не спілкувався. Навіть коли випала нагода зв’язатися по рації – відмовився.
«Ти маєш бути сконцентрований на своїй роботі, на увазі, все решту має відсікатись. Я їм сказав, не турбуйтесь. Увага зосереджена, зосереджена на дронах, на вибухах, на шорохах», – розповідає Юрій.
Але найтяжчим було інше.
Юрій, позивний «Монгол», військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади «Скіф» НГУ:
Найтяжче було те, що ти розумів, що ті групи, які заходять, щоб іти тебе змінити з позиції, вони не доходять. І найтяжче не те, що ти себе шкодуєш. Що шкодуєш тих, хто не зміг дійти. До тебе.
За спостереженням «Монгола», нинішня війна стрімко змінюється, навіть тиждень від тижня.
«І різні касети, і все, все, що завгодно. І міномети різні, в котрих кожну неділю якась зміна йде», – пояснює Юрій.
Через настільки тривале перебування на позиції «Монгол» із побратимом навчилися спілкуватися поглядом. Згадує, коли здавали нерви в одного, другий мовчки помагав зібратися. Це і дозволило протриматися. Після нескінченно довгого виходу наш герой встиг побувати у відпустці. Про своє рішення піти до війська у 22-му не жалкує навіть через 4 роки тяжких випробувань.
«Я знаю прекрасно, що я роблю свій внесок в нашу перемогу. Ось і все. Я цим пишаюсь», – акцентує Слобожанський «Скіф».
Як патрульний батальйон «Скіф» у Харкові готується до служби: тактична підготовка, кінологи та робота на блокпостах (відео, фото)
На Харківщині знищено групу російських диверсантів: відео роботи «Скіфів»
До бригади «Скіф» прибула нова службова вівчарка з Європи (фото)
